Пятница, 20.10.2017, 07:10
Приветствую Вас Гость | RSS
Форма входа
Категории раздела
Монографии [1]
Монографии для скачивания
Диссертации [25]
Диссертации по литературоведению и танатологии. Диссертация кандидата филологических наук Л.В.Гармаш "Художественное своеобразие симфоний Андрея Белого" (2000 г.)
Статьи [0]
Статьи для скачивания
Поиск
Материалы
Photo: 45
Blog: 1
News: 3
Downloads: 26
Publisher: 25

Сайт Людмилы Гармаш

Каталог файлов

Главная » Файлы » Диссертации

Автореферат - с. 2
31.10.2010, 00:04
Скачать по ссылке

(окончание, с.2)

Повтор може вказувати на те, що події в двох послідовно розміщених фрагментах тексту слід сприймати як такі, що відбуваються одночасно.

Розглянуті в дисертації особливості композиційної будови творів Бєлого свідчать, що автору симфоній вдалося органічно використати музичні прийоми і принципи композиційної будови в якісно новій формі літературного твору. Прагнення символістів знайти синтетичну форму в мистецтві з успіхом було реалізовано Бєлим у жанрі літературної симфонії.

У пятому розділі "Символіка і міфопоетика симфоній Андрія Бєлого” розглянуто особливості міфопоетичної системи в ранній прозі письменника.

Розвиток літератури на зламі століть відрізняється все зростаючим інтересом до міфологізму. Провідну роль у процесі створення персональної художньої системи, яку прийнято називати неоміфологічною, зіграли символісти. Представники цього літературного напрямку, серед яких був і Бєлий, розробили складну систему символів, яка стала основою загальносимволістського міфу про майбутнє оновлення і перетворення світу.

Символісти були переконані в існуванні звязку між символом і міфом. Міфологічний сюжет народжується в результаті руху символів. Символ є центральним ядром міфу.

На думку Бєлого, будь-який твір мистецтва є міфом і завжди наділений релігійним змістом. Міфопоетична система в симфоніях письменника складається з елементів різних міфологій: давньогрецької, скандинавської, християнської тощо. За декілька років до обгрунтування К. Юнгом теорії архетипів символісти використовували аналогії, існуючі між міфами.

Особливим статусом Бєлий наділяв саме новозавітну християнську традицію, сприйняту ним головним чином через призму ідей В. Соловйова. Саме християнство розглядалося письменником як синтез усіх релігій. В автобіографічному нарисі "Чому я став символістом...” Бєлий заявив, що Христос знаходився для нього в центрі "поєднання всіх поєднань”, і назвав головну мету, яка стояла перед ним під час створення ранніх прозових творів: розкриття "по-новому Христа і Софії у людині (ось про що міміка моїх "Симфоній”)”. З цими двома образами так чи інакше співвідносяться головні герої всіх чотирьох симфоній Бєлого.

Для письменника була важливою вкоріненість ідеї Софії в світовій філософській і поетичній традиції, а також звернення до неї його сучасників і однодумців, особливо О. Блока. Бєлий прослідкував зародження і розвиток ідеї Софії, починаючи від Старого Завіту і гностиків, і побудував свою концепцію софійності у відповідності до вже існуючої традиції. Для Бєлого Софія не є якимось застиглим і незмінним символом, який виключно втілює Премудрість Божу. Якщо раніше вона знаходилась у сфері трансцендентного, то зараз, на думку письменника, настав час її сходження в матерію, її поле, за словами автора симфоній, включене "в сфери свідомості нашої; і Вона - тут (іманентна)”.

З образом Софії корелюють усі три головні героїні симфоній - королевна ("Северная симфония”), Казка ("Драматическая симфония”) та Свєтлова ("Кубок метелей”). У дисертації зіставлено символіку Софії у творах В.Соловйова і символи, повязані з образами героїнь Бєлого.

Складніше визначити прообрази, з якими узгоджується головний герой кожного твору письменника, тому що, по-перше, як головні, так і другорядні герої симфоній мають по декілька прообразів. Наприклад, образ містика-анархіста автор порівнює з Христом, але він наділений також ознаками, які дозволяють зіставити його з Вяч. Івановим, з самим автором симфонії, а також з головним героєм цього ж твору - Сергієм Мусатовим. Таким чином, бачимо, що зіставлення відбувається на різних рівнях: 1) релігійного і авторського міфу, 2) реального життя, 3) на рівні твору, коли другорядний персонаж є двійником головного героя. По-друге, для Бєлого є характерною зустрічна тенденція, коли декілька персонажів втілюють у собі риси одного й того ж прототипу. Так, прообразом головного героя кожної симфонії - лицаря ("Северная симфония”), Сергія Мусатова ("Драматическая симфония”), дитини ("Возврат”) і Адама Петровича ("Кубок метелей”) була особистість самого автора. Але він відмовляється від повного ототожнення себе з героями своїх творів. Персонажі симфоній зіставлені не стільки з фігурою Бєлого, скільки з героєм створеного ним міфу, де він втілює риси головного героя новозавітного міфу - Іісуса Христа. Авторський міф Бєлого має багато схожого з міфами інших символістів-”соловйовців”. У спільному для С. Соловйова, А. Бєлого і О. Блока міфі вони бачать себе подібними до середньовічних лицарів, які схиляються перед Прекрасною Дамою. Це стало першопричиною того, що образ лицаря є важливою складовою художнього світу символістів, у тому числі  й Бєлого.

Образ лицаря-вершника дає підстави для зіставлення головних героїв симфоній з християнськими апостолами і святими.  Але їх найважливішим корелятом є один з трьох ликів святої Трійці - Іісус Христос. Через апокаліптичний образ "білого знаменосця” з Христом корелює головний герой "Драматической симфонии” - Сергій Мусатов. Зображення Адама Петровича ("Кубок метелей”) в образі вершника на білому коні теж є алюзією на текст Одкровення Іоанна Богослова. Головний герой четвертої симфонії є для автора символом єдності людини і космосу. В цьому образі Бєлий обєднав Адама і Христа - смерть і воскресіння. Непрямо співвідноситься з Христом і герой-лицар "Северной симфонии”, але в першому прозаїчному творі Бєлий лише починає формувати свою міфопоетичну систему, тому тут образ Христа існує самостійно, ніби відокремлено від діючих персонажів і зявляється лише у заключній частині твору у вигляді "комишевого пустельника”.

З образом іншої іпостасі Трійці - Богом Отцем - корелюють такі персонажі симфоній, як священник Іоанн ("Драматическая симфония”), лікар Орлов ("Возврат”) і старий містик ("Кубок метелей”), які повязані з символічною темою пророцтва. Вони уособлюють у собі також християнських святих (Серафима Саровського, єпіскопа Антонія тощо) і є захисниками і помічниками позитивних героїв.

У дисертації розглядається вплив християнської міфології на авторський міф Бєлого не тільки на рівні образної системи, але й на рівні розвитку сюжету. В "Драматической симфонии” Бєлий починає вводити ремінісценції текстів російської православної церкви, проводячи паралель між подіями, які відбуваються з героями, і фрагментами церковної служби. В "Кубке метелей” цей прийом набуває універсального характеру. Події з життя головних героїв віддзеркалені у стихійно-природному світі, який імітує християнське богослужіння. Відбувається сакралізація нібито побутових подій, піднесення їх і героїв, з якими вони повязані, на містичний рівень.

З християнськими уявленнями про світ і місце в ньому людини узгоджується також ідейно-філософська концепція, покладена в основу художніх творів Бєлого. Цим уявленням відповідає зміст найважливіших образів-символів у ранній прозі письменника. Вже в першій симфонії "священна любов” протиставлена письменником земній, яку він відкидає. Герої четвертої симфонії постійно опираються натиску спокуси, що йде від Свєтозарова, який в цьому випадку уособлює старозавітного змія. Можливо, ідея духовного падіння героя з подальшим очищенням успадкована Бєлим також від письменників ХIХ сторіччя. Він продовжує розробляти одну з глибинних міфологічних моделей, які складають основу російського роману ХІХ сторіччя. Герой такого сюжету-інваріанту покликаний перетворити світ.

У симфоніях реалізовано християнську категорію гріха і спокути. Найбільш точним виразником ідеї очищення через страждання є символ-оксюморон "радість-страждання”. Він грає важливу роль у творчості Бєлого та інших символістів (наприклад, О. Гуро). Особливого значення цей символ набуває у творах О. Блока.

Тема страждань, жертви виражена в симфоніях Бєлого не тільки у вигляді більш-менш абстрактних лейтмотивів. Позитивні герої письменника протистоять персонажам, що втілюють у собі інфернальні сили. Основним корелятом негативних образів у симфоніях є апокаліптичний змій. Перемогою над ним завершується "світова трагедія”, "змістом якої є боротьба Жони зі Звіром”. Згодом образ Вічної Жіночості буде розширений письменником до розмірів усієї Росії і навіть - цілого світу.

Таким чином, усі події в симфоніях переводяться з часового плану у вічний. Тим самим вони набувають універсального змісту.


ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі визначено головні фактори розвитку культурного процесу, які сприяли появі синтетичного жанру. Під впливом нового уявлення людини про навколишню дійсність пріоритетне місце зайняла музика. Підкреслюється, що слово і музика мають для Бєлого онтологічний статус, тому в його симфоніях обєднані "магічне слово і гармонійне начало всесвіту, яке втілене в музиці. Музика і слово мають, як вважає Бєлий, зібрати в єдине ціле неосяжний світ, впорядкувати і гармонізувати його, підкорюючи космічному ритму.

Близькість ранньої прози письменника до музичного жанру симфонії розкривається перш за все на композиційному рівні. Композиція творів Бєлого організована відповідно до законів побудови сонатно-симфонічного циклу. Функції найважливіших словесно-музичних тем подібні до головної і побічної партій музичної симфонії. У тексті симфоній письменника теми отримують конкретний вираз у вигляді лейтмотивів, які функціонують так, як це прийнято в музиці. Розвиток тем підкорено музичному прийому, відомому під назвою контрапункт. З його допомогою синтезуються протиставлені та зіставлені теми.

Головним музичним прийомом структурної організації симфоній є прийом варіативного повтору, типологія якого розглянута в реферованій роботі.

У творах одночасно розгортаються декілька сюжетних ліній. Їх контрапунктичне поєднання сприяє появі складної системи двійників. Автором дисертації розглянуті прийоми зближення персонажів-двійників, виявлена їх зовнішня і семантична спорідненість, а також принципи протиставлення героїв (динаміка - статика, субєктно-обєктні відносини, втілення в персонажах темного або світлого начала тощо). Визначені головні кореляти героїв симфоній. В усіх чотирьох творах це Вічна Жіночість (Душа світу), Іісус Христос і апокаліптичний змій. Лише "Возврат” відрізняється від решти симфоній, тому що в ньому відсутній образ, який втілює в собі риси Вічної Жіночості. Амбівалентний характер символічних образів у симфоніях Бєлого, архетиповість сюжетики і героїв (рятівника, Вічної Жіночості, мудрого старого) доводить, що основу творів письменника складають глибинні міфологічні моделі.

Аналіз симфоній дозволяє стверджувати, що на рівні композиції, сюжету та образної системи простежується безперечна схожість між всіма чотирма творами Бєлого, що служить вагомою причиною для обєднання їх у цикл. Циклоутворюючим фактором є також наскрізні теми, що проходять через усі симфонії письменника. Незважаючи на ряд розбіжностей між симфоніями, всі вони є одним цілим і втілюють есхатологічний і одночасно космологічний міф про кінець старого і народження нового, очищеного від гріха і позбавленого від страждань світу - земного раю. Синхронізуючи у своїх творах різні епохи, Бєлий немовби створює з розрізнених елементів хаотичної дійсності новий, гармонійний всесвіт.

Таким чином, жанр літературної симфонії акумулює в собі пошуки і досягнення літературного і музичного мистецтва і становить важливий етап у розвитку російської культури.


Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

  1. Гармаш Л. В. Структура художественного пространства в "Северной симфонии” А.Белого// Русская филология. Укр. вестник. - Харьков, 1995. - № 4. - С. 29-32.
  2. Гармаш Л. В. Символика третьей "симфонии” А.Белого "Возврат” (опыт художественной интерпретации)// Наукові записки ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. - Сер. "Літературознавство”. - Харків, 1997. - Вип. 1(6). - С. 51-59.
  3. Гармаш Л. В. Проблема синтеза искусств и художественные искания Андрея Белого// Наукові записки ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. - Сер. "Літературознавство”. - Харків, 1998. - Вип. 10 (21). - С. 119-122.
  4. Гармаш Л. В. Сюжетно-образная система четвертой симфонии А. Белого "Кубок метелей”// Русская филология. Укр. вестник. - Харків, 1998. - № 3/4. - С. 42-49.
  5. Гармаш Л. В. Особенности евангельской символики "Северной симфонии” Андрея Белого// Вісник Харківського університету. - Сер. "Філологія”. - Харків, 1999. - Вип. 448. - С. 109-112.

АНОТАЦІЯ

Гармаш Л. В. Художня своєрідність симфоній Андрія Бєлого. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено аналізу ранньої прози одного з найбільш яскравих представників літератури "срібного віку” - Андрія Бєлого (Б. Н. Бугаєва). Його чотири симфонії розглядаються в контексті естетичних пошуків романтизму та символізму. Аналіз художнього світу творів Бєлого дає можливість визначати головні характерні риси нового жанру,  - літературної симфонії.

Глибоко розглянуто походження цього жанру. Автором визначені головні принципи музичної і сюжето-композиційної будови симфоній.

Запропоновано опис системи символів у  творах Бєлого. Симфонії розглянуто як цілісний простір індивідуального авторського міфу. Встановлено ознаки, які дозволяють кваліфікувати їх як цикл.

Ключові слова: жанр, симфонія, сюжетно-компoзиційна будова, міф, цикл, символ.


АННОТАЦИЯ

Гармаш Л. В. Художественное своеобразие симфоний Андрея Белого. - Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Харьковский государственный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. Харьков, 2000.

Диссертация посвящена исследованию ранней прозы одного из наиболее ярких представителей "серебряного века” - Андрея Белого (Б. Н. Бугаева). Его четыре симфонии рассматриваются в контексте эстетических поисков романтизма и символизма.

Определены основные причины, обусловившие выбор писателем конкретной формы для реализации идеи синтеза искусств. Открытый Белым жанр литературной симфонии появился как результат развития предшествующих символизму философско-эстетических идей. В нем отразилось новое представление человека о мире, воспринимаемом как вечно становящееся бытие.

Обращение Белого как литератора к жанру симфонии было во многом связано с симфонизмом - эстетическим принципом философски-обобщенного диалектического отражения жизни. В своих произведениях автор предпринял попытку слить в единое целое "магическое слово” и гармоническое начало вселенной, воплощенное в музыке. Жанровые поиски Белого имели аналог в немецкой философии (Ф. Ницше "Так говорил Заратустра”) русской литературе (В. Брюсов - две симфонии, А. Ахматова "Поэма без героя”), украинской литературе (симфония П. Тычины "Сковорода”, "Досвітні симфонії” М. Хвылевого).

Анализ сюжетно-композиционного строения и образной системы симфоний Белого показал, что в них совмещены два типа сюжета - эпический, реализованный через событийный ряд произведений, и лирический, в основе которого лежит принцип ассоциаций и мотивных связей. Идея двоемирия определила контрапунктическое сопряжение в симфониях нескольких сюжетных линий и появление иерархической системы двойников. Рассмотрены приемы сближения персонажей-двойников, выявлено их внешнее, функциональное и семантическое родство, а также принципы противопоставления героев. Определены основные корреляты главных и второстепенных героев симфоний.

В работе раскрыта специфика употребления музыкальных художественных средств в литературе. Композиция симфоний проанализирована с точки зрения построения сонатно-симфонического цикла. Определена типология варьированного повтора - основного музыкального приема структурной организации произведений Белого. Выявлены принципы развития словесно-музыкальных тем и лейтмотивов.

Большое внимание уделено анализу системы символов и особенностей мифопоэтики в симфониях Белого. Симфонии рассмотрены с точки зрения реализации в них "неомифологических” устремлений русского символизма. В произведениях писателя тесно связаны искусство, миф и религия. Как образная система, так и их сюжетное строение являются проекцией на новозаветный миф, в особенности на его заключительную часть - Откровение Иоанна Богослова. Архетипичность сюжетики и образов (героя-спасителя, Вечной Женственности, мудрого старца) доказывает, что в основе симфоний лежат глубинные мифологические модели.

Несмотря на ряд отличий между симфониями, все они представляют собой единое целое и воплощают эсхатологический миф о конце света и космологический миф о рождении нового, очищенного от грехов и избавленного от страданий мира - земного рая. Синхронизируя в своих произведениях различные эпохи, Белый как бы творит из разрозненных элементов новую, гармонизированную вселенную. Сходство между симфониями на уровне композиции, сюжета и образной системы служит весомой причиной для объединения их в цикл.

Жанр литературной симфонии, созданный Белым, аккумулирует в себе поиски и достижения литературного и музыкального искусства, являя собою важный этап развития русской культуры.

Ключевые слова: жанр, симфония, сюжетно-композиционное строение, миф, цикл, символ.

ABSTRACT

Garmash L. V. The Art Originality of Andrey Belys Symphonies. - Manuscript.

Thesis for a candidates degree by speciality 10. 01. 02 - Russian Literature - Kharkiv State Pedagogical University named after G. S. Scovoroda, Kharkiv, 2000.

The subject of the present investigastion is the early prose works of Bely who was the most bright representative of the "Silver Age”. His four symphonies are considered as a part of context of the aesthetic searchs of romanticism and symbolism. The analysis of the artistic world of Belys work gives possibility to define the basic features of the new genre - the literary symphony.

The origin of the genre is the object of the intent attention. The author defined the main principles of the musical, plot and composition structure of the symphonies.

It is offered the description of the symbolical image system in Belys works. They are considered as the complete space of the individual author myth. The indications that allow to qualify four symphonies as a single whole cycle are established.

Key words: genre, symphony, composition and plot structure, simbol, myth, cycle.


Скачать по ссылке




Категория: Диссертации | Добавил: lucymonkey | Теги: Миф, символизм, симфония, русская литература, автореферат, поэтика, Андрей Белый
Просмотров: 626 | Загрузок: 0 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]